Про вірші: Київ

Люди, що дружать зі мною достатньо довго, знають про мої особливі стосунки з Києвом. Втім, я з того не робила й не роблю таємниці😊



Дедалі частіше мене огортає тремке відчуття,
Немов я уперто тікаю від власної долі.
І якщо вірити в те, що існує минуле життя,
Я, напевне, жила на Подолі.

Бо якщо це не так, то чому, наче скалок у оці, мені
Так нестерпно болить ця бруківка, ці сходи, ці вікна?
Кожен подих твій, Києве, в серці у мене вібрує, бринить,
Так уперто, мов раз - і навіки.

Хай  бринить, хай живе, хай собою заповнює зміст
Цього простору, часу, гармонії світобудови.
Бо допоки існує у світі це місто із міст,
Я існую також -
і це, як на мене, чудово!