Травневі відкриття й дарунки

Травне, я покладала на тебе великі надії! Після гіркого від втрат та болю квітня мені так потрібне було відновлення сил, підзарядка… Травне-травне, як багато я від тебе чекала… А ти… А ти виконав усі мої забаганки й навіть перевершив очікування! Дякую тобі за це!

Хочу запам’ятати цей травень, зафіксувати, витатуювати на зап’ясті, щоб завжди, завжди носити з собою та усміхатися, згадавши.

Перше, чому ти навчив мене, травне, це те, що негативний досвід корисніший за позитивний. Ніколи не замислювалася, але ж це правда! Задля кращого усвідомлення себе часом варто зазнати невдачі (хай як прикро це не звучить). Інколи потрібно потрапити у відверто «не твоє» місце, щоб остаточно зрозуміти, де хочеш бути (і йти туди!), яким ти хочеш бути (і ставати таким!), з ким ти хочеш бути поруч (і взяти ту людину за руку!). Тому не слід боятися помилок – вони життєво необхідні.

Друге відкриття було цілком закономірним і навіть довгоочікуваним. Саме у цей травень я особливо гостро відчула те, як міцно я вже вкоренилася у Запоріжжі. 

Якщо говориш, що усюди почуваєшся, наче вдома, то по-справжньому не почуваєшся, як вдома, ніде.

Коли тепер я повертаюсь до Запоріжжя з чергової мандрівки (особливо якщо їду київським поїздом через Бабурку, Хортицю, два мости й півміста), відчуваю таке тепло, мов маленьке кошеня муркотить і згортається м'якеньким клубочком на серці. А це вже зовсім не дрібниці, скажу я вам!

Третє травневе відкриття звучить так: кожна людина приходить у твоє життя з певною місією. Власне, я знала про це раніше, а травень лише нагадав мені цю істину. Хтось стає другом, хтось - вчителем, а хтось лише приносить досвід і ... (див. перше відкриття).

У травні було так багато неймовірно чарівних миттєвостей, коли я відчувала себе невимовно щасливою, що я навіть почала боятися, а чи не чекає тепер на мене за рогом знову якесь лихо? Пам'ятаєте, колись в мережі був поширений лист "Дорогое Мироздание, пишет тебе Маша!", в якому якась Маша з міста N. намагалася домовитись про здійснення своїх мрій в обмін на ногу чи звільнення з роботи? От, що я думаю з цього приводу. Я не знаю, на скільки довгим буде моє життя. Все, що я маю, - сьогоднішній день. Все, що я мушу робити, - бути щасливою саме сьогодні. Хай за ці короткі 24 години буде якомога більше моментів, коли мені перехоплює подих від усвідомлення: "Оце і є щастя!". А от збільшити кількість цих щасливих миттєвостей цілком мені під силу😉

  

Окрім важливих відкриттів травень був щедрий на подарунки. Найкоштовнішим з них стали чарівні Чернівці.

Колись міркувала про те, що після переїзду з Луганщини у моєму серці з'явилося напрочуд багато місця для любові до інших міст. Я завжди носитиму у своєму серці й любитиму так сильно, як тільки здатна, той край, де народилась і виросла - Донбас. Та тепер у мені живе й любов до Запоріжжя, з яким нерозривно пов'язана історія мого роду і в якому вже вкоренилася я, а також до кожного міста, яке мені поталанило побачити.

Відтепер частина мого серця належить Чернівцям. Вони прекрасні!
Знаю, що згадуватиму цю мандрівку, дощове місто і фестиваль "БукФест" як одну з найпрекрасніших пригод!
У мене купа купезна емоцій і непереборне бажання приїхати до Чернівців ще!

Що ж, травне, дякую тобі за все це! 

І дякую за тих прекрасних людей, що були поруч зі мною та чиїх імен я не називаю у цій нотатці, але ти розумієш, про кого я!