Якщо говорити про творчість, то я - людина невгамовна. Постійно шукаю нових форм, методів, засобів. Помітила за собою таку особливість ще коли у студентські роки шила ляльок та котиків із довгими лапками на стрічках. Тепер у мене час від часу трапляються вибухи креативності, в результаті яких на світ може з'явитися будь-що: від нової спідниці до гірлянди з картони та джутової мотузки. Про кожну з цих речей варто було б написати окрему нотатку. Можливо, колись так і зроблю. Поки що ж усі цікавинки займають чільне місце у моєму життєвому просторі та уособлюють собою сегмент милих моєму серцю дрібничок. Але зараз я хотіла б розказати не про них.
Для того, щоб повною мірою вгамувати свою спрагу до експериментів та вдосконалити письменницьку майстерність, я ще у червні 2015 року вигадала Літературну Штольню - відкритий майданчик для творчих експериментів на базі Запорізької обласної бібліотеки для юнацтва.
Загальний перелік форм роботи ЛітШтольні та їх детальний опис можна знайти на сайті бібліотеки, я ж хочу детальніше розповісти про "Півгодини на шедевр". Такий формат творчого експерименту найбільше полюбитися літштольнівцям.
Тож, як все відбувається.
Спочатку обираємо тему для роботи. Для цього кожен учасник записує свою пропозицію на аркушику та вкидає до капелюха. З-поміж усіх варіантів навмання обирається один - той самий. Після цього учасники поринають у роботу - за 30 хвилин вони мають написати текст на щойно визначену тему. Через півгодини починається найцікавіше - експериментатори зачитують та обговорюють результати.
ЛітШтольня діє вже понад рік. За цей час ми писали тексти на такі теми: сучасна бібліотека, ґрати на вікнах, сірі будні, останнє кохання Дарта Вейдера, досвід галюцінацій, сьогодні не зійшло сонце та інші. З часом ми урізноманітнили завдання. Замість готових тем ми вкидаємо до капелюха іменники, обираємо з них три і пишемо тексти за цими ключовими словами. Наприклад, віник - мальви - надія або ніж - самообман - любов. Ще один варіант формулювання теми - випадкове поєднання прикметника та іменника. Тут насправді є де розгулятися: сонний квадрат, досконалий косяк, непізнаний пудинг, свинський трамвай, безжиттєва людина, швиденька жалість, прозорий колобок, точковий жук - і це ще не все!
Я називаю ЛітШтольню тренажерним залом для мозку. Звісно, за 30 хвилин створити справжній шедевр неможливо, проте цього часу цілком достатньо, аби сформулювати ідею і зробити, так би мовити, ескіз. Не завжди й не у всіх все вдається так, як хотілося б, але для того ми й збираємося, щоб розім'яти мізки, кинути виклик собі та врешті перевірити межі власних умінь.
Поділюся у цьому пості деякими власними творами, що були написані у форматі творчого експерименту "Півгодини на шедевр".
Сьогодні
не зійшло сонце
Містом кружляють трамваї,
Діти до школи ідуть.
Мов молоді самураї,
Хмари по небу пливуть.
Наше маленьке болотце –
Місто з байдужим лицем.
Тут не зійшло вранці сонце –
Хтось-бо помітив це?
Земляничные пряники
Они говорят: «Вот тебе 20
лет.
Пора бы в декрет да
готовить обед,
С работы ждать мужа –
котлеты на ужин».
Я думаю: «Боже, какой это
бред!
Всего-то ведь нужно, чтоб
сыт и одет.
Рюкзак соберу и махну на
Тибет –
Мне большего в жизни не
нужно».
Они говорят: «Одевайся
прилично,
А если учиться, так чтоб
на отлично.
Иначе все счастье в
работе и в личном
Приравнено будет нулю»
Пошли-ка бы лучше вы все
на … больничный!
От ваших советов, пустых,
истеричных,
Не жизнь, а пряник –
большой, земляничный,
А пряники я не люблю!
Шалене
мистецтво
Я складаю слова із тиші,
У якій завелися миші.
Ті із них, що були спритніші,
Вже погризли мої вірші.
Усі інші – ті сонні й кволі
Мишеняточка кольорові
Повкладались, поснули долі
По куточках в моїй душі.
Що ж бо далі мені робити?
Мишеняточок розбути?
Наказати їм: «Геть, бандити,
Забирайтеся, хай вам грець!
Йдіть шукайте собі оселю
Галасливу, нову, веселу,
Заселяйте мишачі села
В найсамотнішому з сердець.
Та мене не почули миші,
Не пішли із моєї тиші,
А на ранок зробились більші –
Мишенятища, як-не-як!
Я не гнатиму їх, напевно,
Бо мистецтво моє шалене,
Божевільне і незбагненне
Не протягне без них ніяк.
Сірі
будні
Намалюй мені синій вечір
І червону ясну зорі.
Одягни мої втомлені плечі
У тендітне і ніжне «Люблю».
В моїм серці безмежна втома –
Ані думати, ані жить.
Місто сірості і бетону
Тисне, в скронях мені болить.
Сірі вулиці, сірі люди,
Сірі місяці і роки.
Є, були і такими ж будуть
Сірі риби на дні ріки.
Привези кольорові фарби
І на вечір, і на зорю.
Хай невміло, нехай незграбно
Світ по-своєму намалюй.
Розмалюй моє сіре місто
І весь простір земних півкуль
Кольоровим, смішним, барвистим
Намалюй мені, намалюй.
Дерево
Допоки коріння моє росте
І листя моє зеленіє,
Живу і життя моє дуже просте,
По-іншому жити не вмію.
Живу, як живу. Сумувати не варто!
Є сонце і є тепло.
Скажи, лісорубе, чим стану завтра
Папером або хрестом?Не всі учасники ЛітШтольні пишуть вірші. За півгодини декому вдавалося написати цікаві прозові замальовки або навіть фрагмент п'єси. Та навіть викладений на папір потік свідомості може бути прекрасним результатом експерименту! Ми не ставимо одне одному оцінок, бо сприймаємо одне одного як колегу й друга.
Такі експерименти доводять, що на одну й ту саму тему, за одними й тими самими ключовими словами різні люди напишуть абсолютно різні тексти, бо кожен має власний рівень сприйняття та власний життєвий досвід. І це насправді прекрасно!
Актуальна інформація та анонс заходів ЛітШтольні є на сторінках Літературна Штольня Запоріжжя та Запорізька обласна бібліотека для юнацтва.
Немає коментарів:
Дописати коментар