Січневі дива

Січень дивився на мене, хитав головою і тяжко зітхав: "Оленко, ну шо ти робиш? Ну хто так живе?"

Я здивовано кліпала очима, бо направду не розуміла, що я роблю не так. Тоді січень брав контроль над ситуацією у свої руки і геть ламав мої плани. 

Втім, так вийшло навіть цікавіше!

Місяць (власне, й рік) почався з красивого снігу й смачних посиденьок у приємній компанії. Я взагалі вважаю, що вихідні на новорічні свята були вигадані для того, щоб ходити одне до одного в гості й вихвалятися, у кого олів'є смачніше. Про олів'є, звісно, жартую (я цього року його навіть не готувала), але те, що перші вечори нового року сповнені особливої душевності, - це факт.

Цього Різдва я побила власний рекорд з виконання колядок. Ні, я не ходила колядувати, зате у бібліотеці ми долучилися до флешмобу привітань від Міністерства культури. Що в нас вийшло, можна побачити на сторінці мінкульту у фейсбуці та на ютуб-каналі Запорізької обласної бібліотеки для юнацтва. 

Найбільша ж моя гордість - це виконання колядки зі слухачами Безкоштовних курсів української мови. 

Між іншим, 30 січня Безкоштовні курси української мови у Запоріжжі виповнилося 3 роки.
Я у проекті з другого сезону. Дякую пані Тамарі Романчук, що взимку 2014-го прийняла мене до команди!
За 5 сезонів ми маємо близько 200 випускників. Зараз триває навчання у 6 групах і планується відкриття ще однієї.
Але не це головне.
Ми брали участь у Мовомарафон та акції Миколайчики на схід. На заняттях ми виконуємо вправи, обговорюємо прочитані книжки, співаємо народні пісні, пізнаємо українську культуру, працюємо над подоланням мовного бар'єру та вправляємось у промовлянні скоромовок.
Але і це не головне.
Я думаю, головне те, що завдяки курсам у нашому російськомовному місті вдалося створити особливе середовище. Адже на заняття приходять не лише для того, щоб «підтягнути» граматику, а й заради того, щоб знайти однодумців та одноМОВЦІВ.
Мені подобається, що заняття проходять легко, весело й цікаво. Мені надзвичайно приємно чути розповіді слухачів про те, що їхнє спілкування продовжується й поза курсами. Мені радісно зустрічати випускників курсів на фестивалях і заходах Запоріжжя.

Як кажуть, далі буде!

До речі, автором вислову «Коли я говорю українською, з Кремля цегла падає» є випускник наших курсів.

Це про хороше, тепер про інше.

Премію "Непорозуміння місяця" справедливо отримує моя раптова (хоча коли вона може бути очікуваною?) застуда! Майже на тиждень я занурилася в атмосферу парацетамолу й спрею для носа. Зазвичай я ставлюсь до хвороби з філософською поміркованістю й легкою байдужістю, але не цього разу. Відповіді на питання "За що мені все це?" і "Що я маю з цього зрозуміти?" я так і не знайшла. Очевидним мінусом хвороби було те, що довелося пропустити аж три заняття з англійською (Іt's a great pity!) Натомість за ці дні я виспалась, схудла і дочитала дві книжки (ай-ай, ще з минулого року). 

Відкриттям місяця для мене стала вистава Ю.Андруховича "Альберт, або Найвища форма страти". Це неймовірно!

Досягненням місяця стала плахта, але про це я трохи пізніше розповім (отака я інтригантка!)

Як на мене, старт 2017-го вийшов вдалим. Січень нагадав мені, що не варто погоджуватися на всі пропозиції, які підкидає життя. Коли я маю зробити вибір, я питаю себе: "Чи цей крок наблизить мене до моєї великої мети?". Якщо відповідь заперечна, я без зайвих сумнівів відмовляюсь від пропозиції. Бо власне, з самовизначення та самоусвідомлення починається успіх. 

До того ж січень приніс мені й приємні звістки. Тож будую плани на рік і вірю, що все вийде!