Чому я не сумую за домом

ти з Луганська?

(співчутливий погляд)

квартиру тут знімаєш?
чому саме Запоріжжя?
і як тобі місто?
а батьки де?
повертатись не плануєш?
вже освоїлась?
сумуєш за домом?

два роки.
два роки.
два роки.

а правда, що кажуть?
а правда про танки?
а правда?

а
де
правда?

і що думаєш робити далі?
що
ти
думаєш
робити
далі?

я досі не знаю,
що вам сказати
як відповісти
досі
не
знаю

у мене під шкірою
вшитий Луганськ
увесь
з
естакадою
китайскою стіною
театралкою
дураковкою
торговельним центром “Росія”
кінотеатром “Україна”
та готелем “Дружба”

з
Ворошиловим і його конем
мужиком з факелом
Володимиром Далем
кам’яними бабами
князем Ігорем
та Богородицею

з
Камбродом
ліцеєм
110-ю маршруткою (А і Б)
університетом
обласною лікарнею
молодою гвардією
гострою могилою
центральним ринком
фонтаном у сквері ВЛКСМ
телевишкою
вокзалом
аеропортом

луганські будинки й дерева ростуть у мені
луганські тролейбуси їздять у мені
луганські люди розмовляють
сміються
сваряться
п’ють
засинають
і
прокидаються
у мені

люди народжуються і помирають
у мені

луганське сонце
сходить
і заходить
у мені

і так триватиме
доки я є
доки
я
є

тому я не сумую за домом.