Я знала, що це буде найбільшою пригодою за всі мої двадцять з хвостиком років, але я й уявити не могла, як багато скарбів подарують мені мої мандри.
Харків став сьомим містом, куди я приїхала з презентацією збірки віршів та каліграм "Перепрошивка".
Київ, Запоріжжя, Дніпро, Миколаїв, Херсон, Мелітополь, Харків - така перша сімка "перепрошитих" міст. І якщо, наприклад, Миколаїв та Херсон я побачила під час цього туру вперше, то з Харковом я вже була знайома. Навіть дуже близько знайома. Колись із цим містом мене пов'язували теплі стосунки. Кілька разів доля підкидала мені шанс залишитися в Харкові, пустити тут коріння. Я могла б щодня ходити харківськими вулицями, їздити на роботу в тісному вагоні метро, купувати круасани у "Кулінічах", гуляти в парку Горького, на площі Свободи, пити каву на балконі харківської квартири, але я знехтувала тим шансом. І вперше, і вдруге. І тепер я їхала до Харкова, мов до колишнього коханця, і везла йому свою книжку, мов дитину від іншого чоловіка.
На презентації було багато рідних людей - друзів, колишніх учнів, просто знайомих. В тому й полягала винятковість нашої зустрічі - ці люди розуміли, що це за "Не моє, не веселе, не місто", знали в обличчя усіх, хто "Повертаються, мов птахи". Кожен з них мав таку саму валізу зі спогадами, як і я. От тому я хвилювалася перед цією презентацією найбільше. Бо це вже була не моя, а наша спільна перепрошивка.
Особливістю харківської презентації було також те, що мої читання чергувалися з пісенними виступами поета та музиканта Ігоря Костроміна. А ще я познайомилась з чудовими талановитими підлітками - юними журналістами з медіа-групи "Скрепка".
Мої стосунки з цим містом завжди були винятковими, тож і презентація вийшла особливою. Харкове, ти чудовий!
Це місто повністю виправдало магію числа сім. Поки що зроблю паузу у мандрах, аби трохи перепочити, видихнути й розібратися з усіма враженнями. Попереду літо - назвемо його творчими канікулами "Перепрошивки" (ох, певне, я ніколи не полишу вчительської термінології). А восени вирушимо на захід!
Харків став сьомим містом, куди я приїхала з презентацією збірки віршів та каліграм "Перепрошивка".
Київ, Запоріжжя, Дніпро, Миколаїв, Херсон, Мелітополь, Харків - така перша сімка "перепрошитих" міст. І якщо, наприклад, Миколаїв та Херсон я побачила під час цього туру вперше, то з Харковом я вже була знайома. Навіть дуже близько знайома. Колись із цим містом мене пов'язували теплі стосунки. Кілька разів доля підкидала мені шанс залишитися в Харкові, пустити тут коріння. Я могла б щодня ходити харківськими вулицями, їздити на роботу в тісному вагоні метро, купувати круасани у "Кулінічах", гуляти в парку Горького, на площі Свободи, пити каву на балконі харківської квартири, але я знехтувала тим шансом. І вперше, і вдруге. І тепер я їхала до Харкова, мов до колишнього коханця, і везла йому свою книжку, мов дитину від іншого чоловіка.
На презентації було багато рідних людей - друзів, колишніх учнів, просто знайомих. В тому й полягала винятковість нашої зустрічі - ці люди розуміли, що це за "Не моє, не веселе, не місто", знали в обличчя усіх, хто "Повертаються, мов птахи". Кожен з них мав таку саму валізу зі спогадами, як і я. От тому я хвилювалася перед цією презентацією найбільше. Бо це вже була не моя, а наша спільна перепрошивка.
Особливістю харківської презентації було також те, що мої читання чергувалися з пісенними виступами поета та музиканта Ігоря Костроміна. А ще я познайомилась з чудовими талановитими підлітками - юними журналістами з медіа-групи "Скрепка".
Мої стосунки з цим містом завжди були винятковими, тож і презентація вийшла особливою. Харкове, ти чудовий!
Це місто повністю виправдало магію числа сім. Поки що зроблю паузу у мандрах, аби трохи перепочити, видихнути й розібратися з усіма враженнями. Попереду літо - назвемо його творчими канікулами "Перепрошивки" (ох, певне, я ніколи не полишу вчительської термінології). А восени вирушимо на захід!
Немає коментарів:
Дописати коментар