другоберезневе

Про традицію святкування свого Дня народження я можу розповідати довго й натхненно. Зараз вже не згадаю точно, де й від кого я почула таку ідею, але вона міцно вкорінилася в моєму житті. Сутність її полягає в тому, що свій день народження треба провести в новому для себе місці - десь, де ніхто тебе не знає. В ідеалі ще треба вимкнути телефон, не приймати привітань і таким чином ніби-то переродитися. Не розумію, як воно може відбутися. Я подорожую не для того. Я їду, бо колекціоную враження. Я їду, бо люблю свій день народження і люблю мандри. То чому б не поєднати це?
Мої друзі знають, що 1 березня мене можна зустріти на вокзалі, бо 2 березня я святкую свій День народження, гуляючи іншим містом.


Все почалось у 2013 році, коли замість звичного святкування я вирішила поїхати до Донецька. Мені хотілося побачити місто, в якому до цього я жодного разу не була. До Донецька з Луганська було зручно їхати електричкою, тож моя перша другоберезнева мандрівка відбулась саме там.

День тоді видався похмурий та прохолодний, але це мене геть не засмутило. Не знаю, чи "переродилась" я після тієї мандрівки, чи ні, але те, що відтоді другоберезневі мандрівки стали моєю "фірмовою" забаганкою - це факт.

2014 рік. Березень. Про це мені не хочеться згадувати, бо був Майдан, було багато сумних звісток і жевріла лише надія на те, що все буде добре.

2015 рік - мій перший день народження у Запоріжжі. Я провела той день на Хортиці, гуляючи Науковим містечком та дендропарком.

Багато ходити пішки, гуляти на самоті, дивитися й слухати природу - і досі є для мене найкращими антидепресантами.

Попри все, саме та прогулянка дала мені той ковток повітря, якого я потребувала над усе. Тож можу сміливо зарахувати той похмурий день на Хортиці до моїх другоберезневих мандрів.

У 2016 році святкувати день народження я вирішила в Одесі! Про те, як фантастично це було, є окрема нотатка Про Одесу. До речі, це був перший сонячний і по-справжньому весняний день народження за 4 роки. Кажу ж, Одеса - чарівниця!

Цього, 2017 року, я зрадила принципу планування другоберезневої мандрівки і вирішила їхати не до міста, в якому я до цього жодного разу не була, а до міста, яке я надзвичайно сильно люблю. Я вирішила їхати до Києва.

Я хотіла, щоб цей день був гарним, але я не могла й уявити, на скільки неймовірним він вийде! 

Цього дня відбулась презентація моєї "Перепрошивки" у просторі "Оціум.51". Перша презентація після виходу другого накладу книжки. 

Попри хвилювання (ох, колись я навчуся не нервувати? Певне, ні) вечір вийшов надзвичайно теплим і приємним. А ці лампи в "Оціумі" - ммммм!

Після Києва був Чернігів, купа купезна цікавих знайомств, приємних розмов, щирих емоцій та поетичний вечір з Богданом Ковальчуком "Я відчуваю до тебе вірші, це більше, ніж просто любов". 

Викладу тут, аби не загубити, наше інтерв'ю на радіо "Свобода.ФМ" Вечеря на Свободі з талановитими і чарівними Оленою Ольшанською та Богданом Ковальчуком

Все, що відбувалося потім, відбувається зараз і відбуватиметься надалі, - вже не другоберезневе. А отже, про це варто писати окремо.