Ми мали 48 годин дороги і 32 години Львова. І це були прекрасні години, сповнені великих і маленьких чудес!
Маленькі ранкові дива
Отакими красивими й усміхненими ми були, коли сідали в потяг. Як ми виглядали зранку, коли приїхали до Львова, краще не згадувати, бо майже безсонна ніч із блуканням тамбурами (в нашому купе страшенно смерділо!) далася взнаки. Однак настрій в нас був оптимістичний. Можна навіть сказати - бойовий. До слова, бити ми нікого не збиралися, хіба що свою втому, але зараз не про це.
Перше, чим потішив Львів о 6 ранку, була тепла погода.
"Тут тепло!" - було перше, що ми з Анею сказали одна одній, коли зійшли з поїзда.
Потім у трамваї мені трапився щасливий квиток.
До речі, у мене в гаманці назбиралася вже невеличка колекція щасливих квиточків з різних міст - колекціоную щастя!
Перепрошивка по-львівськи
Презентація збірки віршів і каліграм "Перепрошивка" проходила у затишній кав'ярні "Чарівний ліхтар" (зі справжніми ліхтарями!). Між іншим, це була перша презентація після умовних "канікул". Я хвилювалась, дуже хотілося, щоб усе минуло добре.
Почалося все дуже весело:
- Перепрошую, не займайте, будь ласка, цей столик. Це для автора.
- Автор - це я.
А потім знову були "Голка", "Нитка", "Шов". Вірші про Лізу, не моє місто, донбаську пташку і хлопчика,який писав моє ім'я крейдою на стіні, про цибулю і яблуко на місці серця.
Було щиро.
Було тремтливо.
І так особливо, по-львівськи.
Опівнічна магія
Львів уміє дивувати. Після презентації та смачних посиденьок на Староєврейській ми з Анею їхали додому до Христі (Христю, тобі величезне вітання і подяка за гостинність!) трамваєм. Це було дуже романтично: нічний Львів, напівпорожній трамвай, жовті ліхтарі за вікном, зупинка, темна вулиця попереду... Що? Яка ще темна вулиця?
У салоні дівчина під гітару співає пісню. В неї приємний голос. Вона не просить милостиню, вона просто співає. І цей був найщиріший концерт, який я колись чула. Шкода тільки, що його довелося припинити, бо трамвай без електрики далі їхати не міг. І от у тепле повітря вересневої львівської ночі пірнаємо ми з Анею і разом з нами пірнають наші торби з книжками і пакети з обновками з "Forum Lviv". Ми пливемо незнайомою темною вулицею і повний місяць, мов великий сирник, світить нам.
Це дійсно було дуже гарно.
Найцікавіше те, що врешті решт ми доїхали до Христі на таксі. І разом з нами їхала Катя, яка співала пісні у трамваї. Нам було по дорозі.
Сковородиво
У суботу зранку ми бігали книжковим ярмарком, намагалися встигнути побачити все, з усіма привітатися, накупити собі скарбів. Та найважливішою точкою цього дня був прямий ефір на радіо "Сковорода" з неймовірним Володимиром Бєгловим, знайомство з яким, до речі, стало одним з найбільших див у цій мандрівці.
Нам знову поталанило з погодою (Львове, дякую тобі за це!). Тож ми були красиві, натхненні й осяяні львівським сонцем.
Маленькі ранкові дива
Отакими красивими й усміхненими ми були, коли сідали в потяг. Як ми виглядали зранку, коли приїхали до Львова, краще не згадувати, бо майже безсонна ніч із блуканням тамбурами (в нашому купе страшенно смерділо!) далася взнаки. Однак настрій в нас був оптимістичний. Можна навіть сказати - бойовий. До слова, бити ми нікого не збиралися, хіба що свою втому, але зараз не про це.
Перше, чим потішив Львів о 6 ранку, була тепла погода.
"Тут тепло!" - було перше, що ми з Анею сказали одна одній, коли зійшли з поїзда.
Потім у трамваї мені трапився щасливий квиток.
До речі, у мене в гаманці назбиралася вже невеличка колекція щасливих квиточків з різних міст - колекціоную щастя!
Перепрошивка по-львівськи
Презентація збірки віршів і каліграм "Перепрошивка" проходила у затишній кав'ярні "Чарівний ліхтар" (зі справжніми ліхтарями!). Між іншим, це була перша презентація після умовних "канікул". Я хвилювалась, дуже хотілося, щоб усе минуло добре.
Почалося все дуже весело:
- Перепрошую, не займайте, будь ласка, цей столик. Це для автора.
- Автор - це я.
А потім знову були "Голка", "Нитка", "Шов". Вірші про Лізу, не моє місто, донбаську пташку і хлопчика,який писав моє ім'я крейдою на стіні, про цибулю і яблуко на місці серця.
Було щиро.
Було тремтливо.
І так особливо, по-львівськи.
Опівнічна магія
Львів уміє дивувати. Після презентації та смачних посиденьок на Староєврейській ми з Анею їхали додому до Христі (Христю, тобі величезне вітання і подяка за гостинність!) трамваєм. Це було дуже романтично: нічний Львів, напівпорожній трамвай, жовті ліхтарі за вікном, зупинка, темна вулиця попереду... Що? Яка ще темна вулиця?
У салоні дівчина під гітару співає пісню. В неї приємний голос. Вона не просить милостиню, вона просто співає. І цей був найщиріший концерт, який я колись чула. Шкода тільки, що його довелося припинити, бо трамвай без електрики далі їхати не міг. І от у тепле повітря вересневої львівської ночі пірнаємо ми з Анею і разом з нами пірнають наші торби з книжками і пакети з обновками з "Forum Lviv". Ми пливемо незнайомою темною вулицею і повний місяць, мов великий сирник, світить нам.
Це дійсно було дуже гарно.
Найцікавіше те, що врешті решт ми доїхали до Христі на таксі. І разом з нами їхала Катя, яка співала пісні у трамваї. Нам було по дорозі.
Сковородиво
У суботу зранку ми бігали книжковим ярмарком, намагалися встигнути побачити все, з усіма привітатися, накупити собі скарбів. Та найважливішою точкою цього дня був прямий ефір на радіо "Сковорода" з неймовірним Володимиром Бєгловим, знайомство з яким, до речі, стало одним з найбільших див у цій мандрівці.
Нам знову поталанило з погодою (Львове, дякую тобі за це!). Тож ми були красиві, натхненні й осяяні львівським сонцем.
Розмова вийшла дуже цікавою! Говорили про галицьке прізвище, донбаську прописку та запорізькі крила. Про вірші. Про великі зміни однієї людини та маленькі зміни великого суспільства.
Послухати нас можна тут radio-skovoroda.
Відкритість, наповненість, легкість
У цій мандрівці було все: цікаві зустрічі, нові знайомства, незвичайні пригоди, навіть 30-хвилинний шопінг. Бракувало лише часу. Катастрофічно бракувало! 32 години для Львова - це така дрібниця. Проте виявилося, що навіть цього часу достатньо для того, щоб нарешті знову віднайти у собі легкість. Моє виснажене серце так довго її шукало.
Немає коментарів:
Дописати коментар