Сьогодні зранку мала щастя поспати довше, ніж звичайно, бо на роботу треба було йти аж на 11 годину.
"Солоденька, сьогодні я споглядала таку картину: накрапував ранковий дощ. На зупинці за мною через кілька людей стояла дівчина без парасольки. А потім на переході загорілося зелене сввтло і у чергу став високий темноволосий статний хлопець, який мав велику парасолю-тростину. І він, коли став поруч з нею, то захистив своєю парасолькою її від негоди. Це було так мило) І я одращу згадала про маленькі щоденні дива:)"
І поки я спала, моя мрійлива фея Вікуля написала мені ось таке повідомлення:
"Солоденька, сьогодні я споглядала таку картину: накрапував ранковий дощ. На зупинці за мною через кілька людей стояла дівчина без парасольки. А потім на переході загорілося зелене сввтло і у чергу став високий темноволосий статний хлопець, який мав велику парасолю-тростину. І він, коли став поруч з нею, то захистив своєю парасолькою її від негоди. Це було так мило) І я одращу згадала про маленькі щоденні дива:)"
Потім, коли я їхала на роботу, то побачила, як один хлопець допоміг незнайомій бабусі вийти з маршрутки.
Певне, Вікульчик, сьогодні День ввічливих хлопців!
Немає коментарів:
Дописати коментар