Про вибір і безсилля

Цікаво думати про те, яким могло бути моє життя, якби колись я зробила інакший вибір. Якби вступила не до ЛНУ, а до іншого вишу. Якби, наприклад, поїхала навчатися до Києва чи Харкова.
Якби обрала іншу спеціальність. Не філологію, а маркетинг, культурологію чи режисуру. А навіть якби й вивчилася на філолога, що було б, коли б я не пішла на третьому курсі працювати до ліцею. Або маючи майже 2 роки стажу, все ж таки звільнилася й перейшла до іншої установи, куди мене так завзято кликали. 

Що було б, якби я залишилася з Ним? Якби тоді не пішла...

Якби на черговому перехресті обрала б інших напрямок...

Якою я була б? Як би я виглядала? Яку б мала зачіску? Їздила б містом на ровері чи все-таки навчилася б водити автівку? На якому поверсі була б моя квартира? Скільки було б у ній кімнат? Чи був би там балком? Які були б фіранки на кухні? Якого кольору були б мої кімнатні капці? Що я їла б на сніданок? Яка чашка була б моєю улюбленою? Чи були б у моїй спальні зелені шпалери?

Про що тоді були б мої вірші? Кому я писала б листи? Про що б я мріяла?

Так багато питань, на які я не знаю відповідей.

Так багато варіантів життєвого шляху - а я маю обрати лише один. Від мого сьогоднішнього вибору залежить те, яким буде моє завтра. 

На щастя, завжди можна все змінити. Переклеїти шпалери, купити ровер, змінити зачіску чи роботу, переїхати до іншої квартири (щоб з балконом!), міста, країни або навпаки - повернутися. 

Я не знаю, якою я була б зараз, якби колись обрала інший шлях. Взагалі "якби" - безсиле слово. Воно допомагає виправдовутися, але нічого не змінює. 

Я вдячна за те, яким є моє життя зараз. Хай у ньому ще багато чого незрозуміло, але я люблю його таким, яким воно є сьогодні. І нехай мало не щодня мені доводиться робити вибір, я роблю його серцем.