26 травня 2016 р., четвер
Зараз 22:03.
Я лежу на верхній полиці у вагоні поїзда 251. З речей у мене барвистий наплічник і торба з книжками та листівками. Власне, оця торба і є причиною моєї мандрівки.
Треба бути готовим до того, що вихід книжки принесе з собою низку нових міст, нових знайомств та нових вражень. Поїзд везе мене до Миколаєва. Я ніколи не була у цьому місті і не знаю, чи побувала б колись, якби не нагода презентації збірки. Завтрашній день розписаний мало не по годинах: ранковий ефір на телебаченні, прогулянка містом, зустріч зі студентами інституту культури, презентація у бібліотеці, вечір (наповненість останнього пункту залежить від інтенсивності попередніх). Після Миколаєва їду з презентацією до Херсона. До цього, з 13 травня, у мене вже було три презентації у Запоріжжі, одна у Дніпрі і одна зустріч зі слухачами курсів укр.мови. Як для людини, яка ніколи не презентувала книжок і не їздила у тури, графік досить насичений. Але мене від самого початку це зовсім не лякало. Навпаки, мені було цікаво, чи вдасться мені все, чи вистачить у мене сил, чи не перетворяться презентації на монотонне відтворення віршів та байдужі відповіді на стандартні запитання і як взагалі я реагуватиму на абсолютно нові для мене ситуації. На червень і навіть вересень заплановані презентації у Харкові, Одесі, Запорізькій області та ... (тут поставлю три крапки, бо перелік доповнюється). Тобто, попереду так багато цікавих подій! Кожна із цих мандрівок та презентацій дає мені новий досвід. Я вчуся краще розуміти себе, вчуся бути щирою з оточуючими та найперше із самою собою. Вчуся правильно оцінювати свої сили та розумно розподіляти навантаження. Вчуся брати по максимуму від кожного дня. Привчаю себе ще більше працювати й не лінуватися.
Колись я лише мріяла видати збірку, а сьогодні поїзд везе мене до незнайомих міст і поруч зі мною на полиці ціла торба новесеньких "Перепрошивок".
Все більше переконуюсь у тому, що в нашому житті все можливе.
Зараз 22:03.
Я лежу на верхній полиці у вагоні поїзда 251. З речей у мене барвистий наплічник і торба з книжками та листівками. Власне, оця торба і є причиною моєї мандрівки.
Треба бути готовим до того, що вихід книжки принесе з собою низку нових міст, нових знайомств та нових вражень. Поїзд везе мене до Миколаєва. Я ніколи не була у цьому місті і не знаю, чи побувала б колись, якби не нагода презентації збірки. Завтрашній день розписаний мало не по годинах: ранковий ефір на телебаченні, прогулянка містом, зустріч зі студентами інституту культури, презентація у бібліотеці, вечір (наповненість останнього пункту залежить від інтенсивності попередніх). Після Миколаєва їду з презентацією до Херсона. До цього, з 13 травня, у мене вже було три презентації у Запоріжжі, одна у Дніпрі і одна зустріч зі слухачами курсів укр.мови. Як для людини, яка ніколи не презентувала книжок і не їздила у тури, графік досить насичений. Але мене від самого початку це зовсім не лякало. Навпаки, мені було цікаво, чи вдасться мені все, чи вистачить у мене сил, чи не перетворяться презентації на монотонне відтворення віршів та байдужі відповіді на стандартні запитання і як взагалі я реагуватиму на абсолютно нові для мене ситуації. На червень і навіть вересень заплановані презентації у Харкові, Одесі, Запорізькій області та ... (тут поставлю три крапки, бо перелік доповнюється). Тобто, попереду так багато цікавих подій! Кожна із цих мандрівок та презентацій дає мені новий досвід. Я вчуся краще розуміти себе, вчуся бути щирою з оточуючими та найперше із самою собою. Вчуся правильно оцінювати свої сили та розумно розподіляти навантаження. Вчуся брати по максимуму від кожного дня. Привчаю себе ще більше працювати й не лінуватися.
Колись я лише мріяла видати збірку, а сьогодні поїзд везе мене до незнайомих міст і поруч зі мною на полиці ціла торба новесеньких "Перепрошивок".
Все більше переконуюсь у тому, що в нашому житті все можливе.
Немає коментарів:
Дописати коментар